Логотим Метталум
Проектування, виготовлення, монтаж, запуск, паспортизація
+38 (048) 706 26 73
+38 (097) 743 69 84
metallum_office@ukr.net

Способи розташування пиловловлюючих пристроїв

Способи розташування пиловловлюючих пристроїв

Поряд з підбором пиловиділювального пристрою проектувальнику часто доводиться приймати рішення щодо самої системи знепилюючої вентиляції (аспіраційної установки), зокрема, робити вибір між централізованою та розукрупненою (автономною) системами.

Спосіб централізованого розташування вентиляторних та пилоочисних пристроїв в одному великому центрі, як правило, пов'язаний з необхідністю транспортувати запилене повітря на значні відстані, що досягають 100...120 м і більше.

Така значна віддаленість вентиляторних агрегатів та очисних пристроїв від пилоприймачів (місцевих відсмоктувачів) пов'язана з небезпекою засмічення повітроводів, вимагає підвищених швидкостей руху повітря в повітропроводах і пов'язаної з цим великої витрати електроенергії та характеризується складністю та великою вартістю первісного пристрою.

Слід також враховувати, що великі вентиляційні установки повинні працювати безперервно незалежно від того, чи працює вся група обладнання чи її частина.

Таке положення призводить не тільки до зайвої витрати електроенергії на переміщення повітря, але й пов'язано з необхідністю повного відшкодування об'єму, що відсмоктується, припливним повітрям в холодний період року. У разі одночасного виділення пилу і пари такі установки практично зовсім неприйнятні.

Перевагами централізованих систем є:

1) розташування вентиляторних, пилоочисних та пиловідвідних пристроїв в одному спеціально пристосованому будинку дозволяє забезпечити кращий догляд та ремонт обладнання;

2) аспіраційні установки можна побудувати одного типу і навіть одного розміру, що також полегшить експлуатацію та ремонт;

3) можна передбачити лише одну резервну аспіраційну установку у разі аварійного ремонту будь-якої з основних установок групи;

4) у централізованій пилеочисній установці можна застосувати більш досконале механізоване прибирання зібраного пилу;

5) викид невловленого пилу можна здійснити через одну високу трубу.

Розукрупнені (автономні) вентиляційні пиловідсмоктувальні установки можна розташовувати в безпосередній близькості від устаткування, що обслуговується, чим забезпечується найбільша гарантія незасміченості установок пилом і найменший гідравлічний опір. Дуже важливим є синхронізація (блокування) роботи обладнання, що палить, і автономної вентиляційної (аспіраційної) установки, що обслуговує це обладнання. Таке блокування, перш за все, забезпечує сталість знепилювання технологічного процесу, що обслуговується, і одночасно значно знижує витрату електроенергії, а також тепла на підігрів припливного повітря. Такі установки є єдиним способом надійної, тривалої роботи вентиляції, що знепилює процеси при одночасному виділенні пилу та пари. Недоліками таких установок є розкиданість та розміщення їх безпосередньо в цеху, що певною мірою ускладнює їх обслуговування та ремонт. Ускладнюється викид невловленого та видалення затриманого пилу.

Однак очищене від пилу повітря в декількох автономних вентиляційних установках може викидатися з однієї високої труби, розташованої безпосередньо в цеху по можливості поблизу установок, що обслуговуються.

Також при уловлюванні пилу у високоефективних картриджних фільтрах аспіраційне повітря можна викидати у виробничі приміщення, що дозволить заощадити на обігріві або кондиціюванні.

При відсмоктуванні сухого пилу можуть поєднуватися ділянки аспіраційних мереж установок не тільки після очисних пристроїв, але й до них. Для цього в центрі групи обслуговуваного обладнання повітроводи від окремих установок вводяться в колектор, від якого повітря відсмоктується вже більшою установкою, розташованою або всередині цеху біля зовнішньої стіни, або зовні, впритул до цеху, таким чином, повітря очищається від пилу і очищене викидається через висока труба.

При сухому очищенні рекомендується пил, зібраний у бункерах пилеочисних пристроїв, періодично переміщати пневмотранспортом до місця завантаження в залізничні вагони, або збирати безпиловим способом спеціальні контейнери з пилеочисних пристроїв і в такому вигляді відвозити до залізничного транспорту. При застосуванні мокрих пилеотделителей найбільш доцільним є гідротранспорт зібраного пилу.

Значна увага має бути приділена пожежо- та вибухобезпеці систем знепилюючої вентиляції.

Для цього обов'язковим є усунення або суттєве зменшення запиленості повітря у приміщенні. Досить сказати, що піднятий у повітря вибухо- і пожежонебезпечний пил, що покриває рівним шаром товщиною близько 1 мм стіни, стелю та підлогу приміщення з відношенням поверхні до об'єму 2: 1 може утворити вибухову концентрацію.

Необхідно також виключити можливість випадкового утворення високої температури та полум'я (іскор від попадання твердих металів або крем'яних матеріалів у вентилятори, іскор від відкритих електровимикачів, статичних зарядів тощо).

Можна запобігти або послабити вибух шляхом застосування у вентиляційних повітроводах великих швидкостей руху повітря, а в установках повітряного транспорту матеріалів високих концентрацій, що перевищують верхню межу вибуховості, шляхом введення інертних газів (азоту, вуглекислоти тощо).

Також для фільтрів, дробарок, сушарок, ковшових елеваторів (норій) необхідно встановлювати конструкції, що легко скидаються, наприклад, вибухорозрядники. У деяких випадках вибухорозрядниками необхідно обладнати і циклонні пиловловлювачі. У конструкціях деяких пиловловлювачів циклонного типу заздалегідь передбачені вибухорозрядні легкоскидані мембрани або клапани з трубопроводами, що відводять з виробничих приміщень.

Проектувальник повинен передбачити такі заходи, що сприяють зменшенню можливості виникнення пожежі або вибуху та локалізують пожежу, що почалася:

а) децентралізацію вентиляційних установок до самостійних (невеликих за розмірами) установок на кожен виробничий апарат або агрегат;

б) пристрій у пилозбірниках пристроїв для безперервного видалення затриманого пилу (шнеки, транспортери тощо);

в) ізоляцію вентиляційних камер від приміщення цеху чи горища вогнестійкими огорожами.

Для зменшення можливості утворення пожежі або вибуху електродвигуни та вентилятори мають бути вибухобезпечними. Вентилятори рекомендується застосовувати неметалеві (з дерева, пластмаси тощо), тобто не дають іскри. У деяких випадках слід вдаватися до ежекційного спонукання руху повітря. Для відведення статичної електрики мають бути передбачені спеціальні пристрої. Швидкість повітря в повітроводі повинна бути такою, щоб забезпечити транспортування пилу без осідання.

Застосування мокрих фільтрів, що перегороджують шлях вогню і насичують вологою повітря, унеможливлює вибух.

І, нарешті, проектувальником повинні бути передбачені пристрої для зменшення наслідків вибуху та ліквідації пожежі, що почалася: запобіжні клапани і мембрани в повітроводах, пристрої для гасіння пожежі водою з автоматичним керуванням (гринель) або з ручним керуванням (дренчери), або з пуском пари. У вибухонебезпечних приміщеннях категорії А повинні бути передбачені скління, вибухорозрядники або панелі, що легко відкидаються, з розрахунку 0,05 м2 на 1 мг приміщення.

У правилах проектування комбікормових заводів надано методику розрахунку вибухорозрядників для норій, дробарок, сушарок та фільтр-циклонів. Цю методику можна застосовувати і для інших зернопереробних підприємств (елеваторів, ХПП, морських терміналів, млинів, крупозаводів та насіннєвих заводів). Для норій, навіть з урахуванням відбору аспіраційного повітря від головки та черевика, з подальшим його очищенням у циклонах ЦОЛ, 4БЦШ або УЦ, необхідно встановлювати вибухорозрядники на головках, а при висоті понад 28 м – вибухорозрядники ще встановлюються і на норійних трубах. Для зручності огляду, контролю та заміни вибухорозрядники виготовляються шиберного типу з поліетиленовою мембраною. Товщина стінок вибухорозрядника повинна перевищувати товщину стінок обладнання або виготовлятися з матеріалів, межа міцності яких вища за матеріал, з якого виготовлено обладнання.

Зерносушильне обладнання на зернопереробних підприємствах, пилові накопичувальні бункери також необхідно обладнати сухотрубами, згідно з ДБН В.2.2-8-98, на кінці якого встановлюється спринклер.

На деревопереробних підприємствах також буде доцільним крім аспірації з подальшим очищенням повітря в циклонах ЛТА, ОЕКДМ-К, Ц, УЦ та ін. використовувати підведення води в основні місця зберігання та обробки сухих сипких матеріалів.

З точки зору пожежо- та вибухонебезпечності пиловловлююче обладнання (циклони та фільтри) необхідно встановлювати на всмоктувальній стороні перед вентилятором.