Самопливне обладнання

Пристрої для переміщення зерна зверху донизу під дією сили тяжіння називають самопливами. Відкриті самопливи у вигляді жолобів застосовуються рідко, переважно використовуються круглі або квадратні сталеві труби (прямокутні - при великій продуктивності ліній). При однаковій площі поперечного перерізу для круглих самопливыв витрачається на 13% менше сталі, хоча у квадратних або прямокутних самопливах повільніше зношуються стінки, у них зручніше використовувати змінні деталі та полімерні вкладиші.

В узагальненому вигляді самопливом називають систему труб, деталей та пристроїв для їх з'єднання, розгалуження, відхилення та розподільних пристроїв, регульованих та нерегульованих затворів та засувок, через які під дією гравітаційних сил рухається зерно.

Пропускна здатність самопливу залежить від площі його перерізу та кута нахилу. Кут нахилу самопливу повинен бути таким, щоб можна було вільно переміщати зерно різних культур, для яких призначена дана лінія з урахуванням їхнього стану по вологості та засміченості. У той же час зерно не повинно набувати надмірно великої швидкості, що тягне за собою підвищене травмування зерна і надмірне зношування деталей самопливу. У зернових лініях мінімальний кут нахилу самопливу приймають 36 º, оптимальне значення кута нахилу - 38-45 º.

Деталі елеваторного трубопроводу нормалізовані, але часто доводиться виготовляти і не стандартні вироби. Кути нахилу елеваторного трубопроводу в залежності від культури зерна та його вологості прийняті 36 і 45 °, а для пилоподібних відходів - 54 °.